На якому поверсі небо?

Жарти про відомих і геніальних. Хто вони насправді великі і геніальні митці, письменники і видатні діячі?

Альберт Ейнштейн

Одного разу кореспонденти запитали Ейнштейна:

- Що таке закон відносності? Мабуть, ви його вигадали? Ану розкажіть! Це мусить бути дуже цікаво...

Учений пояснив:

- Коли ви тримаєте гарну дівчину на своїх колінах цілу годину, - сказав Ейншейн, - то вам здається, що це тільки одна хвилина. Коли ви посидите на гарячому одну хвилину, то вам це буде видаватися цілою годиною. Це і є відносність.

- Дивіться, як усе просто! - дивувалися кореспонденти. - А казали, що це надзвичайно складна річ.

Марк Твен

Видавець Карлтон колись повернув Марк Твену його перший рукопис. Минуло 20 років. Марка Твена вже визнали у всьому світі. І якось йому знову зустрівся Карлтон, який сказав:

- Дорогий Твен! Є людина, ще більш відома, ніж ви. Це – я. Я не видатна особа, однак одна з моїх операцій принесла мені світову славу. Колись я повернув вам Ваш рукопис, а сьогодні мене вважають найбільшим ослом століття!

Бернард Шоу

- Один посередній письменник закинув Бернардові Шоу, ніби той у драмі "Свята Іона" використав якийсь його афорзм.

- Перепрошую, відповів Шоу, - я готовий відшкдувати заподіяний збиток іншим афоризмом.

- Драматург простягнув скаржникові аркушик паперу, на якому було написано: "Буває, і в дурня можна чогось навчитися".

Остап Вишня

Якось Остап Вишня повернувся із зустрічі з учнями і збуджено розповідав:

- Найбільше враження на учнів справив не я, а мій Джонька. Він, як виявилось побіг слідом за мною і заховався під столом президії (скатертина була майже до підлоги). Поки я читав гумореску, песик сидів тихо. Коли ж школярі почали мені аплодувати, він вискочив з - під столу, став біля моїх ніг і почав голосно гавкати, захищаючи мене від публіки. Ото був фінал! Ніколи такого в мене не було! Віднині братиму на всі свої виступи Джоньку - успіх буде забезпечений!

Ернест Ґемінгвей

Коли Ґемінгвей довідався, що йому за повість «Старий і море» присуджено Нобелівську премію, він, сміючись, сказав своїм друзям.

- Довгі роки я працював над романом «За рікою, в затінку дерев», який потім одностайно відхилила критика. Тоді я вирішив, що до кінця своїх днів не напишу жодного рядка. Та через кілька років, коли в кишенях свистів вітер, я швидко написав невеличку повість «Старий і море». І от я запитую себе: «Чи не є безгрошів’я найкращим джерелом натхнення для письменника?»